вдвійку
ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал.
Удвох.
– Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко);
Удвійку з дядьком Харитоном, отим самим, що має поле межа в межу з Матвієм, пішли до панських покоїв (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)