вдвійку —
(удвійку), присл., діал. Вдвох.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вдвійку —
ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал. Удвох. – Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Удвійку з дядьком Харитоном, отим самим, що має поле межа в межу з Матвієм, пішли до панських покоїв (У. Самчук).
Словник української мови у 20 томах
вдвійку —
вдві́йку удвох (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вдвійку —
ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г.
Словник синонімів української мови
вдвійку —
ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал. Вдвох. — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (Фр., VII, 1951, 359).
Словник української мови в 11 томах