вдвійку

ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Хоткевич); — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Ми поїхали вдвійці вперед (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. вдвійку — вдві́йку прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. вдвійку — (удвійку), присл., діал. Вдвох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдвійку — ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал. Удвох. – Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Удвійку з дядьком Харитоном, отим самим, що має поле межа в межу з Матвієм, пішли до панських покоїв (У. Самчук).  Словник української мови у 20 томах
4. вдвійку — вдві́йку удвох (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вдвійку — ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал. Вдвох. — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (Фр., VII, 1951, 359).  Словник української мови в 11 томах