вдова
ВДОВА́ (УДОВА́), и́, ж.
Жінка, яка після смерті чоловіка не вийшла заміж удруге.
Давно колись Була собі мати, Був і батько, та не стало; Осталась вдовою (Т. Шевченко);
В однім селі жила бідна вдова і мала четверо дітей (І. Франко);
Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (О. Донченко).
◇ (1) Соло́м'яна вдова́, жарт. – жінка, яка тимчасово залишилася без чоловіка або не живе з ним.
Анеля – солом'яна вдова, двоє дітей, скупа пенсія (І. Франко);
[Марія:] Куди ти поїдеш від свого дому? Кидаєш, покидаєш мене? Знову? Знову мені солом'яною вдовою жить? (В. Собко);
Мені набридло бути солом'яною вдовою... Яка перспектива? Чекати, поки тобі остогиднуть ті досліди? (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)