вдова

вдова́

(удова), -и, ж.

Жінка, яка після смерті чоловіка не одружилася вдруге.

Солом'яна вдова — див. солом'яний.

Значення в інших словниках

1. вдова — вдова́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири вдови́  Орфографічний словник української мови
2. вдова — ВДОВА́ (УДОВА́), и́, ж. Жінка, яка після смерті чоловіка не вийшла заміж удруге. Давно колись Була собі мати, Був і батько, та не стало; Осталась вдовою (Т. Шевченко); В однім селі жила бідна вдова і мала четверо дітей (І.  Словник української мови у 20 томах
3. вдова — Вдовине серце, осіннє сонце, хоч і ясно гріє, зимний вітер віє. Так рекомендують женихові вдовицю. Ліпше бути вдовою, як жити з бідою. Ліпше бути самотній вдові, як жити з лихим мужом. Нема стриму, вдовиному сину. Вдовин син неслухаєсь матері.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. вдова — Вдівонька, вдівочка, вдовичка, удова, удовиця, удівонька, удовичка Фразеологічні синоніми: без чоловіка  Словник синонімів Вусика
5. вдова — Вдова́, -ви́, -ві́; вдо́ви, вдів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вдова — ВДОВА́ (УДОВА́), и́, ж. Жінка, яка після смерті чоловіка не одружилася вдруге. Давно колись Була собі мати, Був і батько, та не стало; Осталась вдовою (Шевч., І, 1951, 155); В однім селі жила бідна вдова і мала четверо дітей (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. вдова — Вдова, -ви ж. = удова.  Словник української мови Грінченка