вдовицький
ВДОВИ́ЦЬКИЙ (УДОВИ́ЦЬКИЙ), а, е, розм.
Прикм. до вдови́ця.
Вдовицька доля;
// Який належить удовиці.
Мадонна Берітола зосталася в Куррадової дружини за двірську даму і, завжди вбрана в удовицьку одежу, служила їй вірно, щиро і приязно (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)