вдовицький
ВДОВИ́ЦЬКИЙ (УДОВИ́ЦЬКИЙ), а, е. Прикм. до вдови́ця;
// Належний вдовиці.
А за ним, за вожаком своїм, уже підходили до столу інші сільські комсомольці, удовицькі діти, батрачуки (Гончар, II, 1959, 229);
Мадонна Берітола зосталася в Куррадової дружини за двірську даму і, завжди вбрана в удовицьку одежу, служила їй вірно, щиро і приязно (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 122).
Словник української мови (СУМ-11)