вдовиця
ВДОВИ́ЦЯ (УДОВИ́ЦЯ), і, ж. Те саме, що вдова́.
У одній хатці, що вкрай стояла,.. жила удова, а у вдовиці був син, дитина єдина (Вовчок, І, 1955, 346);
На його стук у двері з хати злякано вискочила удовиця (Стельмах, II, 1962, 121);
З попелищ підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо сирітонькам своїм (Нагн., Пісня.., 1949, 16).
Словник української мови (СУМ-11)