вдумливість
ВДУ́МЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. вду́мливий 1.
Від матері засвоїв владні жести й пихатість у поведінці, від батька передалися йому допитливість і вдумливість – заповідалося на те, що з Мустафи справді виросте з часом гідний наступник трону (П. Загребельний);
Джон Локк закликав виховувати в дитині насамперед високі моральні принципи, спостережливість і вдумливість, а лише потім прилучати до науки (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)