вдумливість
ВДУ́МЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. вду́мливий 1.
Вдумливості йому тоді не вистачало (Коп., Лейтенанти, 1947, 205);
Критичні статті і висловлювання тов. Крупської говорили про вдумливість і чуйність друга і товариша (Літ. газ., 28.ІІ 1939, 1).
Словник української мови (СУМ-11)