векнути

ВЕ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

Однокр. до ве́кати 1.

Кума не здержалася і з усього маху стусонула Колісника межи плечі; той векнув (Панас Мирний);

Сарданапал, тихий, спокійний бугай, перелякався, він одпрянув [відскочив] од ясел, аж цеп затріщав, та грізно-перелякано: – Ве-е-е! – векнув! (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. векнути — ве́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. векнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до векати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. векнути — ВЕ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ве́кати. Кума не здержалася і з усього маху стусонула Колісника межи плечі; той векнув (Мирний, III, 1954, 92); Сарданапал, тихий, спокійний бугай, перелякався, він одпрянув од ясел, аж цеп затріщав...  Словник української мови в 11 томах
4. векнути — Векнути, -ну, -неш гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув. Мир. Пов. II. 69.  Словник української мови Грінченка