велелюбний
ВЕЛЕЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн.
Здатний глибоко любити кого-, що-небудь або любити багатьох.
– О велелюбна панно! – заговорив Мельхіседек зворушеним голосом. – Хай осінить твоє серце благодать Божа і хай захистить тебе від напастей десниця Його! (М. Старицький);
Через тиждень Галя загинула .. Гарячий уламок металу наскрізь пронизав її велелюбне серце (П. Гуріненко).
Словник української мови (СУМ-20)