великовчений

ВЕЛИКОВЧЕ́НИЙ, а, е, рідко.

Дуже обдарований, освічений.

[Мефістофель:] Вітаю вас, великовчений муже! Од ваших чарів впрів я дуже (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

Ця великовчена людина багато встигла за життя (з газ.).

Значення в інших словниках

1. великовчений — -а, -е. Дуже обдарований, освічений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. великовчений — див. розумний  Словник синонімів Вусика
3. великовчений — Великовчений, -а, -е Многоученый. Левиц. Пов. 93.  Словник української мови Грінченка