величавий

ВЕЛИЧА́ВИЙ, а, е.

1. Який своїми розмірами, виглядом або діями, вчинками і т. ін. викликає почуття поваги, певної урочистості.

Ген місяць видом величавим з-поза тополь зирнув у сад (М. Старицький);

Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу (О. Довженко);

Краю мій! Вітчизно величава! (П. Дорошко);

// Сповнений урочистості.

Виходьте, поети, погожого ранку, Творіть для народу нову “Варшав'янку”. Хай пісня лунає гучна, величава (Л. Дмитерко);

У піднесеній атмосфері пройшов величавий концерт у залі органної музики (з газ.).

2. Який тримається з великою гідністю, гордовитістю.

Прямий, як сосна, величавий [Еней], Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечеса князь (І. Котляревський);

Ганна Гаврилівна була ще досить вродлива та величава (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. величавий — велича́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. величавий — -а, -е. 1》 Який своїми розмірами, виглядом або діями, вчинками викликає почуття поваги, певної урочистості. || Сповнений урочистості. 2》 Який тримається з великою гідністю, гордовитістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. величавий — Величний, пишний, святочний, див. помпезний  Словник чужослів Павло Штепа
4. величавий — ВЕЛИ́ЧНИЙ (який своєю величиною, грандіозністю, силою прояву або наявністю чогось видатного, надзвичайного викликає подив, захоплення), ВЕЛИЧА́ВИЙ, ГРАНДІО́ЗНИЙ, МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ, ЦА́РСТВЕНИЙ книжн. рідко. Я сумую за вами, величні Карпати... (М.  Словник синонімів української мови
5. величавий — ВЕЛИЧА́ВИЙ, а, е. 1. Який своїми розмірами, виглядом або діями, вчинками викликає почуття поваги, певної урочистості. Ген місяць видом величавим з-поза тополь зирнув у сад (Стар., Поет. тв.  Словник української мови в 11 томах