величаво
ВЕЛИЧА́ВО.
Присл. до велича́вий.
Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (О. Гончар);
Княгиня гордим поглядом глянула на Кобзу і величаво пішла у покої (О. Стороженко);
– У Київ поїдемо врочисто, величаво, – каже Богун (А. Чайковський).
Словник української мови (СУМ-20)