величаво —
Присл. до величавий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
величаво —
ВЕЛИЧА́ВО. Присл. до велича́вий. Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (О. Гончар); Княгиня гордим поглядом глянула на Кобзу і величаво пішла у покої (О. Стороженко); – У Київ поїдемо врочисто, величаво, – каже Богун (А. Чайковський).
Словник української мови у 20 томах
величаво —
ВЕЛИЧА́ВО. Присл. до велича́вий. З чола свого шапку смушеву він [В. І. Ленін] стяг, Осяявши лоб величаво високий (Бажан, Роки, 1957, 246); Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (Гончар, Таврія..
Словник української мови в 11 томах