величезний
ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ, а, е.
1. Надзвичайно великий розмірами.
Посеред площі величезна будова (Леся Українка);
Внизу, під широко розкинутим гіллям величезного дуба, – глибока арка брами (І. Кочерга);
// Дуже великий за кількістю, чисельністю.
Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (М. Коцюбинський);
Дорогий гелій скрізь можна добувати з повітря, але вартість його буде величезна (М. Трублаїні);
У вечірньому присмерку з станції виринула величезна колона танків і заповнила увесь шлях (Іван Ле і О. Левада);
// Безмежний, безкрайній.
І всім їм [зірочкам] місце є в тому безмірному краї... Якою ж величезною повинна бути та обшир, що їх у собі розмістила? (Панас Мирний);
Далі – нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Ю. Смолич);
// Дуже великий за розмірами порівняно з іншими подібними предметами.
Незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат, що з величезними сапами на плечах хутко посувався курною дорогою (М. Коцюбинський);
Якось він підсів до мене, взяв з моїх малих рук величезний клубок і почав швидко мотати (І. Цюпа).
2. Надзвичайно великий за виявом чого-небудь.
Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти [Бог] для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання – це переворот у всьому залізничному транспорті (О. Донченко);
Між частинками, з яких складається атомне ядро, діють величезні сили притягання (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)