величність
ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до вели́чний.
Розповідає вітер: про Африку, про Єгипет, про його величність (Леся Українка);
Графиня Подибайлова промайнула з величністю по сходах (І. Нечуй-Левицький).
2. (в офіційних текстах – з великої літери) у сполуч. зі сл. ваша, його, її, їх. Титулування монархів та їхніх дружин при звертанні до них або в розмові про них.
[Старий гість:] А що, дон Пабло? Вже тепер нарешті покличе вас король до свого двору – такого зятя тесть... [Д.Пабло:] Його величність не по зятях, а по заслузі цінить (Леся Українка);
– Ось бачите, ваша величність, – сказав гетьман [королеві], – я знаю свій народ, він боїться тільки вогню! (Ю. Яновський);
У високій перуці, шовковому кафтані, спираючись на палицю, простує його величність Людовік XIV, Король-Сонце (В. Домонтович).
Словник української мови (СУМ-20)