велично
ВЕЛИ́ЧНО.
Присл. до вели́чний.
Велично синіють за містом Карпати (В. Кучер);
Олександр Олесь велично співає поетичний гімн революції 1905 року у віршах “Ми не кинемо зброї своєї”, “З військом за волю боролися ми”, “Жалібна пісня” (з навч. літ.);
Дівчиною як була, бігає, сміється, щебече; а тепер якось ніби розумніша стала: двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)