величний
ВЕЛИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який своєю величиною, грандіозністю, силою вияву або наявністю чогось видатного, надзвичайного викликає подив, захоплення.
Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Червоний світ од блискавки ніби запалив пожежу на горах і в долинах .. Картина була велична, але страшна, як пекло (І. Нечуй-Левицький);
За час, за годину Тебе я покину, Величнеє море таємне! (Леся Українка);
Минулого розбивши тьму, Стоїть Кобзар перед очима; Його тяжка й велична путь .. У даль простерлася видима (М. Рильський);
У кожній жінці зберігається щось величне, найкраще на світі (І. Багряний);
// Який заслуговує пошани, поваги.
Твій рід хороший і величний: не плодив ні злодіїв, ні душогубців, як інші багатії роди (Марко Вовчок);
– Роде мій чесний та величний, тішуся тобою (В. Стефаник);
// Який викликає почуття урочистості, піднесеності.
У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі – і на галяву виходить Хо (М. Коцюбинський).
2. Сповнений гідності, поважності.
Усі люди пов'яли, змарніли; тільки бабуся велична, як і була. Як не лає, як не кричить на неї пані, – бабуся не лякається, не метушиться; іде тихо, говорить спокійно, дивиться ясно своїми очима ясними (Марко Вовчок);
Він [командир] стояв спокійний і величний, мов нічого й не трапилося (В. Кучер);
Велична хода;
Величний жест.
Словник української мови (СУМ-20)