велично

ВЕЛИ́ЧНО. Присл. до вели́чний 1, 2.

Велично синіють за містом Карпати (Кучер, Дорога.., 1958, 170);

Дівчиною як була, бігає, сміється, щебече; а тепер якось ніби розумніша стала: двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Вовчок, І, 1955, 79);

Велично дивиться за обрій на греблі бронзовий Ілліч (Нагн., Вибр., 1950, 49).

Значення в інших словниках

1. велично — вели́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. велично — Присл. до величний 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. велично — ВЕЛИ́ЧНО. Присл. до вели́чний. Велично синіють за містом Карпати (В. Кучер); Олександр Олесь велично співає поетичний гімн революції 1905 року у віршах “Ми не кинемо зброї своєї”, “З військом за волю боролися ми”, “Жалібна пісня” (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. велично — Вели́чно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)