величчя
ВЕЛИ́ЧЧЯ, я, с.
Те саме, що ве́лич.
Чому в нас так мало гордості і відпорної сили, так мало наклону [нахилу] до величчя, так мало поривів до могучості? (О. Кобилянська);
Упивався [Максим] колись хвилюючою красою й величчю справжнього мистецтва, вічного, величного, божественного... (І. Багряний);
Стоїть там дуб, могутній, як земля. Яке величчя і незламна сила! (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)