величчя —
вели́ччя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
величчя —
-я, с. Те саме, що велич 2-4).
Великий тлумачний словник сучасної мови
величчя —
див. величина
Словник чужослів Павло Штепа
величчя —
ВЕЛИ́ЧЧЯ, я, с. Те саме, що ве́лич. Чому в нас так мало гордості і відпорної сили, так мало наклону [нахилу] до величчя, так мало поривів до могучості? (О.
Словник української мови у 20 томах
величчя —
див. величність
Словник синонімів Вусика
величчя —
ВЕ́ЛИЧ (повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ВЕЛИЧА́ВІСТЬ, ВИСО́КІСТЬ, МАЄСТА́Т зах. Одвічну вашу (гру) велич і красу.. на береги Дніпрові..
Словник синонімів української мови
величчя —
ВЕЛИ́ЧЧЯ, я, с. Те саме, що ве́лич 2-4. В могутнім Радянськім Союзі знайшли ми величчя своє (Нех., Під.. зорею, 1950, 196); Стоїть там дуб, могутній, як земля. Яке величчя і незламна сила! (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 34).
Словник української мови в 11 томах
величчя —
Величчя, -чя с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. XII. 131. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино!...
Словник української мови Грінченка