величчя

Величчя, -чя

с.

1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. XII. 131.

2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. ІІІ. 152. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі. МУЕ. ІІІ. 152.

Значення в інших словниках

1. величчя — вели́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. величчя — -я, с. Те саме, що велич 2-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. величчя — див. величина  Словник чужослів Павло Штепа
4. величчя — ВЕЛИ́ЧЧЯ, я, с. Те саме, що ве́лич. Чому в нас так мало гордості і відпорної сили, так мало наклону [нахилу] до величчя, так мало поривів до могучості? (О.  Словник української мови у 20 томах
5. величчя — див. величність  Словник синонімів Вусика
6. величчя — ВЕ́ЛИЧ (повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ВЕЛИЧА́ВІСТЬ, ВИСО́КІСТЬ, МАЄСТА́Т зах. Одвічну вашу (гру) велич і красу.. на береги Дніпрові..  Словник синонімів української мови
7. величчя — Вели́ччя, -ччя, -ччю, -ччям, у -ччі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. величчя — ВЕЛИ́ЧЧЯ, я, с. Те саме, що ве́лич 2-4. В могутнім Радянськім Союзі знайшли ми величчя своє (Нех., Під.. зорею, 1950, 196); Стоїть там дуб, могутній, як земля. Яке величчя і незламна сила! (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 34).  Словник української мови в 11 томах