вельбот
ВЕЛЬБО́Т, а, ч.
Легка швидкохідна 4–8-веслова шлюпка з гострим носом і кормою.
Знайшов [Темар] на скелях вельбот. Оглянув і вирішив, що одремонтувати можна (М. Трублаїні);
Другий загін на вельботі мав досягти острова Беннета (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)