вельботний
ВЕЛЬБО́ТНИЙ, а, е.
Стос. до вельбота.
Відкритий вельботний корпус і одне пряме вітрило мала лодія, давнє судно слов'ян і германців (із журн.);
Шлюпки берегових рятувальних станцій мають вельботну корму, проектуються з розрахунком на подолання крутої прибійної хвилі на мілководді (із журн.);
// Власт. вельботу, характерний для нього.
Вельботний стиль веслування.
Словник української мови (СУМ-20)