вельбот
ВЕЛЬБО́Т, а, ч., мор. Легка швидкохідна веслова шлюпка з гострим носом і кормою.
Знайшов [Темар] на скелях вельбот. Оглянув і вирішив, що одремонтувати можна (Трубл., І, 1955, 182);
Другий [загін].. на вельботі мав досягти острова Беннета (Видатні вітч. географи.., 1954, 123).
Словник української мови (СУМ-11)