Словник української мови у 20 томах

вельбучно

ВЕЛЬБУ́ЧНО, діал.

Присл. до вельбу́чний.

Місцеві товариші вельбучно походжали пероном, наче зграя похмурих граків на ріллі (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)