вена
ВЕ́НА, и, ж., анат.
Кровоносна судина, що несе кров від органів і тканин до серця.
Лукія старанно розтирала їй набухлі синіми венами, наче вузлуватими вірьовками, старечі ноги (О. Донченко);
На худій його шиї пульсувала синя вена (В. Кучер);
Тіло його розтерпало [відтерпало], і по ньому загуляло тисячі голочок – кров знову пустилася по венах (Валерій Шевчук).
Відкрива́ти / відкри́ти жи́ли (ве́ни) див. відкрива́ти.
△ Варико́зне розши́рення вен див. розши́рення;
(1) Ворі́тна ве́на – венозний стовбур, по якому кров з усього шлунково-кишкового тракту проходить у печінку.
М. Д. Стражеско першим діагностував тромбоз правої гілки ворітної вени за життя хворого (з наук. літ.);
(2) Яре́мні ве́ни – парні вени, розташовані на шиї.
Для дослідження на бруцельоз проби крові у великої рогатої худоби беруть із яремної вени в ділянці межі верхньої і середньої третини шиї (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)