венгерський
ВЕНГЕ́РСЬКИЙ, а, е, заст.
1. Стос. до венгерців.
Максим прицілився: бух! – венгерський офіцер заорав носом – і не скрикнув (Панас Мирний);
Плескач знав робити чоботи венгерські з твердими халявами (А. Чайковський).
2. у знач. ім. венге́рське, кого, с. Сорт виноградного вина.
– За ці славні вчинки нехай пан вип'є оцей кубок венгерського, – сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький);
Гетьман випив уже три кухля [кухлі] венгерського і заохочував до того й гостей (А. Кащенко).
Словник української мови (СУМ-20)