венгерці
ВЕНГЕ́РЦІ, ів, мн. (одн. венге́рець, рця, ч.; венге́рка, и, ж.), заст.
Угорці.
Венгерки ще гірше сміялись та галасували (І. Нечуй-Левицький);
У присутності Маші він завше заводить мову про те, що хотів би, нарешті, збудувати свою власну міцну сім'ю, і при цьому багатозначно поглядає на венгерку (О. Гончар);
* У порівн. Погонич сидить у суконних штанях і у юпці .. з китицями, мов у венгерця (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)