венда
ВЕ́НДА, невідм.
1. ч. і ж. Народ групи банту в Південно-Африканській Республіці та Зімбабве.
Серед венда є значна частина християн-протестантів (з наук.-попул. літ.).
2. ж. Мова цього народу.
Венда характеризується багатою системою консонантизму, якій властива наявність фонем із подвійною артикуляцією (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)