вендета
ВЕНДЕ́ТА, и, ж.
1. Звичай кровної помсти за вбитого родича.
Я чогось не сподівалась, що тут такі великі міста у сій “країні бандитів і вендети” (Леся Українка);
І в наш цивілізований вік дика традиція вендети ще досить живуча, особливо на півдні Італії (з газ.).
2. перен. Жорстока помста.
Війна лише загострила тертя, і за нових обставин спалахнуло справжнє вогнище міжнаціональної вендети (з наук.-попул. літ.);
За твердженням японської поліції, вендета зіштовхує лобами колись дружні клани, знищуючи священно непохитні структури якудзи (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)