вепр
ВЕПР, а, ч.
1. Дикий кабан.
Григорій знав, що в цих краях за тутешніми законами слідом за вепрами неодмінно ходить тигр, – пасе і з того живе (І. Багряний);
Чорно-сірий вепр вистрибнув з кущів і з грізним хрюканням затрусив на мисливців (З. Тулуб);
Десь неподалік хрокнув вепр. Заверещали поросята (О. Бердник).
2. Кастрований самець свині; кабан.
Зарізали три вепри й три ялівки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)