вепринник
ВЕПРИ́ННИК, у, ч., діал.
Ділянка, де росте веприна, а також зарості, кущі веприни (див. вепри́на²).
А старий садівник в більший кіш збирав веприни, причакнувши перед розлогим вепринником і підіймаючи гілку за гілкою (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)