верандочка
ВЕРА́НДОЧКА, и, ж.
Зменш. -пестл. до вера́нда.
Хотів було посидіти на своїй верандочці з томиком доброї лектури (У. Самчук);
Коли спалахувала блискавиця, то висвітлювала верандочку до дна (Ю. Мушкетик);
Павло звернув коней до високого будинку й зупинив їх біля східців невеличкої верандочки (М. Циба).
Словник української мови (СУМ-20)