вербальний
ВЕРБА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. книжн. Те саме, що слове́сний 2.
Підтекст може виражатися вербальним способом (з наук. літ.);
Застосування тільки одного вербального методу змушує учнів вдаватися до механічного заучування (з навч. літ.);
Боротьба ідей, програм, світоглядів перетворюється на захоплюючий вербальний двобій, у якому широко використовуються різні жанри політичної риторики, прийоми полеміки (із журн.);
Вербальні й невербальні засоби спілкування.
2. лінгв. Те саме, що дієслі́вний.
Композити представлені в мові ХІV–ХV століть двома структурними різновидами: з опорними вербальним і субстантивним компонентами (з наук. літ.);
Дослідження присвячене порівнянню вербальних елементів української та англійської мов (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)