вербування
ВЕРБУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. вербува́ти.
– Треба вже тепер подумати про вербування будівельників та монтажників (Ю. Шовкопляс);
Кошовий отаман розсилав уповноважених у різні місцевості для вербування охочих вступити у військо (із журн.);
Один із методів вербування – оголошення в газеті, що пропонують відмінну роботу за кордоном, яка не потребує високої кваліфікації (з газ.);
Ми повинні зачарувати випадкового споживача наших рекламних звернень – встановити персоналізований контакт, познайомитися, підготувати до акту вербування й завербувати (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)