верб'я

ВЕ́РБ'Я, я, с., збірн., рідко.

Збірн. до верба́.

Ще він бачив, як тічка збігалася до верб'я й клубочіла там. Мабуть, пожирала забитого ним триногого ватага (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. верб'я — ве́рб'я іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. верб'я — -я, с. Збірн. до верба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верб'я — Верб'я, -б'я с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте. Ном. № 3136.  Словник української мови Грінченка