верб'я
ВЕ́РБ'Я, я, с., збірн., рідко.
Збірн. до верба́.
Ще він бачив, як тічка збігалася до верб'я й клубочіла там. Мабуть, пожирала забитого ним триногого ватага (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
верб'я —
ве́рб'я іменник середнього роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
верб'я —
-я, с. Збірн. до верба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
верб'я —
Верб'я, -б'я с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте. Ном. № 3136.
Словник української мови Грінченка