верб'я
Верб'я, -б'я
с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте. Ном. № 3136.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верб'я — ве́рб'я іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- верб'я — -я, с. Збірн. до верба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верб'я — ВЕ́РБ'Я, я, с., збірн., рідко. Збірн. до верба́. Ще він бачив, як тічка збігалася до верб'я й клубочіла там. Мабуть, пожирала забитого ним триногого ватага (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах