1. Словник української мови Грінченка

верба

Верба, -би

ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. посл. у його на вербі груші ростуть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. куди не підеш, то золоті верби ростуть. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. вербу носити почав. Запилъ. Грин. І. 233.

2) — дика = дереза. Вх. Пч. І. 11. ум. вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верба — верба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири верби́ Орфографічний словник української мови
  2. верба — [веирба] -би, д. і м. -б'і, кл. вербо, мн. вербие, верб дв'і веирби Орфоепічний словник української мови
  3. верба — -и, ж. Дерево або кущ із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. Плакуча верба — вид верби, що має довгі звислі гілки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верба — ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ родини вербових із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими дводомними квітками. А над самою водою Верба похилилась (Т. Шевченко); Хутірець обріс вербами та осокорами (І. Словник української мови у 20 томах
  5. верба — Верба й дівчина прийметься денебудь. Верба скоро приймається, де є хоч троха вогкости, а дівчина скоро зживається, привикає вдомі свого чоловіка. Де є верба, там є й вода. Верби ростуть буйно над потоками та ріками. Показує грушки на вербі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. верба — Вербинка, вербиночка, вербиченька, вербиця, вербник, вербняк, верболіз Фразеологічні синоніми: вербна неділя; вербна субота Словник синонімів Вусика
  7. верба — Дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка... Універсальний словник-енциклопедія
  8. верба — золоті́ ве́рби росту́ть. Нічого путнього не виходить. От тепер, думаю, щось та буде, бо де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть (І. Нечуй-Левицький); — Від його панського слова золоті верби ростуть (М. Стельмах); — Додому зараз!... Фразеологічний словник української мови
  9. верба — ВЕРБА́ (дерево, рідше — кущ із гнучким гіллям, цілісними листками й зібраними в сережки одностатевими квітками), РОКИ́ТА рідше. Кругом його (каменя) росли густі лози та верби (І. Нечуй-Левицький); Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  10. верба — Верба́, -би́, -бі́, ве́рбо! ве́рби, верб. Дві (три) вербі́ і дві (три) верби́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. верба — ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. А над самою водою Верба похилилась (Шевч., II, 1953, 8); Хутірець обріс вербами та осокорами (Мик., II, 1957, 18). Словник української мови в 11 томах