верба

верба́

[веирба]

и, д. і м. -б'і, кл. вербо, мн. вербие, верб

дв'і веирби

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верба — Дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка... Універсальний словник-енциклопедія
  2. верба — Верба́, -би́, -бі́, ве́рбо! ве́рби, верб. Дві (три) вербі́ і дві (три) верби́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. верба — -и, ж. Дерево або кущ із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. Плакуча верба — вид верби, що має довгі звислі гілки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верба — ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. А над самою водою Верба похилилась (Шевч., II, 1953, 8); Хутірець обріс вербами та осокорами (Мик., II, 1957, 18). Словник української мови в 11 томах
  5. верба — Верба й дівчина прийметься денебудь. Верба скоро приймається, де є хоч троха вогкости, а дівчина скоро зживається, привикає вдомі свого чоловіка. Де є верба, там є й вода. Верби ростуть буйно над потоками та ріками. Показує грушки на вербі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. верба — Вербинка, вербиночка, вербиченька, вербиця, вербник, вербняк, верболіз Фразеологічні синоніми: вербна неділя; вербна субота Словник синонімів Вусика
  7. верба — ВЕРБА́ (дерево, рідше — кущ із гнучким гіллям, цілісними листками й зібраними в сережки одностатевими квітками), РОКИ́ТА рідше. Кругом його (каменя) росли густі лози та верби (І. Нечуй-Левицький); Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  8. верба — верба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири верби́ Орфографічний словник української мови
  9. верба — ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ родини вербових із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими дводомними квітками. А над самою водою Верба похилилась (Т. Шевченко); Хутірець обріс вербами та осокорами (І. Словник української мови у 20 томах
  10. верба — Верба, -би ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. посл. у його на вербі груші ростуть. Словник української мови Грінченка
  11. верба — золоті́ ве́рби росту́ть. Нічого путнього не виходить. От тепер, думаю, щось та буде, бо де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть (І. Нечуй-Левицький); — Від його панського слова золоті верби ростуть (М. Стельмах); — Додому зараз!... Фразеологічний словник української мови