1. Фразеологічний словник української мови

верба

золоті́ ве́рби росту́ть. Нічого путнього не виходить. От тепер, думаю, щось та буде, бо де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть (І. Нечуй-Левицький); — Від його панського слова золоті верби ростуть (М. Стельмах); — Додому зараз! На себе нарікай, як у тебе спина від ременя щемітиме. Де не підеш — то за тобою золоті верби ростуть... (М. Понеділок). золоте́ ве́рб’я росте́. Куди не повернешся — золоте верб’я росте (М. Номис).

на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші..,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Наказав на вербі груш (Сл. Б. Грінченка). на вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці. — Вже ви, мамо, наговорите на вербі груші, а на осиці кислиці (І. Нечуй-Левицький). що на вербі́ (й́) гру́ші росту́ть. Він набалакає, що на вербі груші ростуть! (Укр.. присл..); — Годі тобі, дівчино; Шпак нісенітницю таку тобі розкаже, Що й груші на вербі ростуть! (Л. Глібов). тако́го, що на ве́рбі гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть. Ти розкажеш такого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть! (Марко Вовчок); // Неправда, брехня. А може, то така правда, Як на вербі груші (Т. Шевченко). 2. зі сл. обіця́ти. Щось нездійсненне, нереальне. Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка).

пови́снути на гілля́ці (на вербі́). 1. Заподіяти собі смерть; повіситися. (Домаха:) Коли б одна була, може б у річку кинулася або повисла на гілляці; а тепер мушу жити, хоч важко..! (М. Кропивницький); Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Ірина Вільде). 2. Бути страченим через повішення. — А ти забула, що я давно на смерть вирокований (приречений), що коли б упіймали зараз, то вже завтра, може, повис би на гілляці (В. Гжицький).

як ви́росте гарбу́з на вербі́, зі сл. бу́де, ста́не, ірон. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не (буде, стане). А я ж думав — серце буде навіки твоє, Одказала дівчинонька: “Ось годі тобі! Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі” (Л. Глібов).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт до сухо́ї верби́, зі сл. причепи́тися, прили́пнути і под., грубо. Дуже сильно. — Клятий Ботушкан причепиться до мене як чорт до сухої верби і хоче, аби я йому ще один рік задурно робив (Казки Буковини..).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт у суху́ гру́шу (у стару́ вербу́), зі сл. закоха́тися, грубо, ірон. Дуже сильно. Маланка бачить, що закохався Дмитро, як чорт у суху грушу (М. Зарудний); Провідний інженер об’єднання з перших же днів як чорт в стару вербу закохався в молоденьку Галочку-веселуху (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верба — верба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири верби́ Орфографічний словник української мови
  2. верба — [веирба] -би, д. і м. -б'і, кл. вербо, мн. вербие, верб дв'і веирби Орфоепічний словник української мови
  3. верба — -и, ж. Дерево або кущ із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. Плакуча верба — вид верби, що має довгі звислі гілки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верба — ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ родини вербових із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими дводомними квітками. А над самою водою Верба похилилась (Т. Шевченко); Хутірець обріс вербами та осокорами (І. Словник української мови у 20 томах
  5. верба — Верба й дівчина прийметься денебудь. Верба скоро приймається, де є хоч троха вогкости, а дівчина скоро зживається, привикає вдомі свого чоловіка. Де є верба, там є й вода. Верби ростуть буйно над потоками та ріками. Показує грушки на вербі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. верба — Вербинка, вербиночка, вербиченька, вербиця, вербник, вербняк, верболіз Фразеологічні синоніми: вербна неділя; вербна субота Словник синонімів Вусика
  7. верба — Дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка... Універсальний словник-енциклопедія
  8. верба — ВЕРБА́ (дерево, рідше — кущ із гнучким гіллям, цілісними листками й зібраними в сережки одностатевими квітками), РОКИ́ТА рідше. Кругом його (каменя) росли густі лози та верби (І. Нечуй-Левицький); Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  9. верба — Верба́, -би́, -бі́, ве́рбо! ве́рби, верб. Дві (три) вербі́ і дві (три) верби́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. верба — ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. А над самою водою Верба похилилась (Шевч., II, 1953, 8); Хутірець обріс вербами та осокорами (Мик., II, 1957, 18). Словник української мови в 11 томах
  11. верба — Верба, -би ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. посл. у його на вербі груші ростуть. Словник української мови Грінченка