верескнути
ВЕРЕСКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. розм. Однокр. до вереща́ти.
Крадькома від матері дала [Пріська] Гапці штурханців зо два. Дитина верескнула (Леся Українка);
– Куди ти йдеш? – верескнула мати, стиснувши голову. – Он Остап завтра іде! (В. Підмогильний);
Загін солдатів перетнув демонстрантам дорогу. – Розійдись! – верескнув високий, туго стягнутий портупеєю офіцер (М. Олійник);
Заторохтів бубон, задзвеніли цимбали й верескнула скрипка, неначе кидала комусь виклик (Ю. Мушкетик).
2. Однокр. до верескота́ти.
Блакитна ракша верескне, задирчить і майне в кущі (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)