вереснути
ВЕРЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Однокр. до вереща́ти.
– Фатьме-е-е!.. – вереснула вона тонким, проймаючим голосом (М. Коцюбинський);
Раптом вереснуло порося, випорснувши з двору навпроти (Б. Левін);
Зрештою юрмиськом сипонули [загони] подалі від фортеці. – Стійте-е-е! – вереснув Караїмович. – Назад! (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)