верзтися
ВЕРЗТИ́СЯ, зе́ться, недок., розм.
Поставати в уяві, в думках.
– Коли б ти знав, таке саме мені верзлось оце недавно, вранці, як я чесала косу (І. Нечуй-Левицький);
– Машинка стукає, як кулемет, і я почав пригадувати... – Війну? – Так... верзлося всяке... (О. Довженко);
Верзлася в голові недоспівана пісня (Іван Ле);
// Маритися, снитися, ввижатися у напівсвідомому стані.
Пестять обійми кохані Серце любов'ю мені .. Все ж те верзлося в омані, Все те я бачив у сні (П. Грабовський);
[Бабуся:] Він запитав: – Чого це сни погані Мені верзуться? (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)