верзти

ВЕРЗТИ́, зу́, зе́ш, недок., що і без прям. дод., фам.

Говорити щось нерозумне, безглузде; вести пусті балачки.

Таке верзе, що й купи не держиться (прислів'я);

А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Т. Шевченко);

А що там говорять – пусте. Самі не знають, що верзуть. Через те не любив Матвій починати тепер розмови з людьми. Навіть із сусідами (У. Самчук);

Коли мені здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. верзти — (говорити щось недоречне) розм.: плести, молоти, ляпати, плескати, зневажл.: патякати, торочити// плести мандрони, нести казна-що, нести щось несусвітне, плести баляндраси.  Словник синонімів Полюги
2. верзти — верзти́ дієслово недоконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
3. верзти — [веирзти] -зу, -зеш, -зеимо, -зеите; мин. верз, веирзла; нак. -зи, -з'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. верзти — -зу, -зеш, недок., перех. і неперех., фам. Казати нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. верзти — ве́рзти́: ◊ ве́рзти, що сли́на́ прине́се на язи́к → слина  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. верзти — див. говорити; просторікувати  Словник синонімів Вусика
7. верзти — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови
8. верзти — Верзти́, верзу́, -зе́ш, -зу́ть (нісенітницю)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. верзти — ВЕРЗТИ́, зу́, зе́ш, недок., перех. і неперех., фам. Говорити нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки. Таке верзе, що й купи не держиться (Укр.. присл.., 1955, 183); А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
10. верзти — Верзти, -зу, -зеш гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. І. 208.  Словник української мови Грінченка