верзтися
ВЕРЗТИ́СЯ, зе́ться, недок., розм. Поставати в уяві, в думках.
— Коли б ти знав, таке саме мені верзлось оце недавно, вранці, як я чесала косу (Н.-Лев., І, 1956, 153);
— Машинка стукає, як кулемет, і я почав пригадувати… — Війну? — Так… верзлося всяке… (Довж., II, 1959, 157);
Верзлася в голові недоспівана пісня (Ле, Мої листи, 1945, 19);
// Маритися, ввижатися у напівсвідомому стані; снитися.
Пестять обійми кохані Серце любов’ю мені.. Все ж те верзлося в омані, Все те я бачив у сні (Граб., І, 1959, 130);
[Бабуся:] Він запитав: — Чого це сни погані Мені верзуться? (Воронько, Казка.., 1957, 15).
Словник української мови (СУМ-11)