верист

ВЕРИ́СТ, а, ч.

Послідовник, прихильник веризму.

Музика опер веристів наспівно-мелодійна, підкреслено емоційна (з наук.-попул. літ.);

Творам веристів властиві емоційність, наголос на особистих переживаннях, гострі драматичні ситуації, пристрасна, яскрава мелодійність (з навч. літ.);

У літературі веристи показали себе майстрами психологізму (із журн.).

Значення в інших словниках

1. верист — вери́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови